Територіальні органи ДФС
у Чернівецькій області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Який із запропонованих нових наборів даних у формі відкритих даних Ви вважаєте є найбільш пріоритетним

Фіскальна служба Буковини: відповідаємо на запитання щодо ліцензування на ринку пального

23.08.2019

Які платники податків мають обов’язково придбати ліцензію на зберігання пального та які документи потрібно подати для її отримання?

Платникам податків слід знати, Законом №2628 внесено зміни, зокрема, до Закону № 481/95-ВР, відповідно до яких з 01.07.2019 р. запроваджено ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.

Так, з урахуванням зазначених змін, відповідно до ст. 15 Закону №481 оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності тільки за наявності ліцензії.

Річна плата за ліцензію на право зберігання пального встановлюється в розмірі 780 гривень.

Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими КМУ органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (зокрема, зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, цільове призначення якої відповідає заявленій діяльності;

акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці зберігання пального, необхідних для зберігання пального;

дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право зберігання пального.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.

Кому з платників податків не потрібно придбавати ліцензію на зберігання пального?

Відповідно до ст. 1 Закону №481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

В свою чергу зберігання пального – це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Законом №481 не встановлено вимог щодо місткості та розміщення обладнання та/або ємностей, по використовуються для такого зберігання. Також ДФСУ звертає увагу, що споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального можуть використовуватися суб’єктом господарювання як на праві власності, так і користування.

Тобто не залежно від обсягів якщо суб’єкт господарювання має ємності або інші місця зберігання з пальним – воно здійснює діяльність із зберігання пального. А зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Така ліцензія отримується на кожне місце зберігання пального.

Але з цього правила є виключення. Так, згідно із ст. 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального НЕ ОТРИМУЄТЬСЯ на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається дія власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Окрім цього суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Інших виключень щодо отримання суб’єктами господарювання ліцензій та право зберігання пального норми Закону №481 не містять.

Чи є суб’єкт господарювання платником акцизного податку – за умови купівлі та використання пального для власних потреб?

Реалізація пального – це будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам (пп.14.1.212 ПКУ).

Отже, операції з використання пального для потреб власного споживання, будуть вважатися реалізацією пального, якщо такі операції здійснює суб'єкт господарювання, який є розпорядником акцизного складу.

Чи вважатимуться місця зберігання пального акцизним складом, а суб’єкт господарювання – розпорядником акцизного складу – за умови, що придбані обсяги пального перевищують встановлені новими нормами ПКУ, при цьому зберігається таке пальне в спеціальних ємностях та використовує для власних потреб?

Акцизний склад – це, зокрема приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу здійснює свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального (пп. «б» пп. 14.1.6 ПКУ).

Оскільки суб’єкт господарювання закуповує та зберігає пальне на території в ємностях, загальна місткість яких перевищує зазначені в пп. «б» пп.14.1.6 ПКУ, то такі місця зберігання пального будуть відповідати ознакам акцизного складу. А суб’єкт господарювання (за наявності документів про право власності/користування приміщенням або територією, означених як акцизний склад) – вважатиметься розпорядником акцизного складу.

Який порядок реєстрації платником акцизного податку та акцизного складу?

Відповідно до пп. 212.3.4 ПКУ особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юросіб, місцем проживання фізосіб-підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше, ніж за 3 робочі дні до початку здійснення реалізації пального, заяви, форма якої затверджена наказом Мінфіну від 25.02.2016 р. № 218.

Суб’єкти господарювання, які відповідають визначенню платників податку, зобов’язані зареєструватися платниками податку та зареєструвати в СЕАРП та СЕ усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку є станом на 01.07.2019 р.

Чи може суб’єкт господарювання отримати одну ліцензію на декілька місць зберігання пального?

Змінами, внесеними до Закону № 481, передбачено, що з 01.07.2019 р. запроваджено ліцензування діяльності суб'єктів господарювання всіх форм власності, які здійснюють, зокрема зберігання пального.

Відповідно до цього закону:

місце зберігання пального – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Отже, для зберігання пального суб’єкту господарювання необхідно отримати відповідну ліцензію на кожне місце зберігання пального.