Територіальні органи ДФС
у Чернівецькій області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Ви здійснюєте завантаження (перегляд) наборів даних у формі відкритих даних з розділів:

Спілкування онлайн: Микола Загарюк відповідав на запитання буковинців

01.10.2018

Отримати кваліфіковані коментарі, щодо практичного застосування норм Податкового кодексу мали можливість буковинці під час онлайн спілкування. На запитання платників податків відповідав заступник начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області Загарюк Микола Васильович.

Така форма спілкування гарантує заощадження часу платників податків та робить отримання консультації від фахівців фіскальної служби зручним і доступним – акцентував Микола Васильович.

До уваги платників податків блок запитань – відповідей: 

Як краще виправити показники в декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 р., якщо платник звітує один раз на рік?

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті:

або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до ст. 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, що настає за звітним;

або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, що настає за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу в розмірі 5 % від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.

Сума заниження податкового зобо­в’язання минулих податкових періодів відображається у рядку 27 уточнюючої податкової декларації звітного (податкового) періоду.

Крім того, до проведення уточнення у звітній декларації платник сплачує штраф у розмірі 5 % від суми недоплати, який відображає у рядку 28 декларації, або у розмірі 3 % від суми недоплати, який відображає у рядку 30 уточнюючої податкової декларації.

При цьому на суму заниженого податкового зобов’язання за період недоплати нараховується пеня. Отже, платнику доцільніше подати уточнюючий розрахунок, зекономивши кошти на нижчій ставці штрафу та розмірі пені.

 До декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 р. не було перенесено збитки 2016 р. Як виправити таку помилку та чи передбачено за це штрафні санкції?

Відповідно до пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Отже, для визначення різниці, що зменшує фінансовий результат до оподаткування, враховуються податкові збитки, що склалися станом на 1 січня звітного року, та відображені у рядку 04 декларації з податку на прибуток підприємств за попередній рік.

У разі якщо платник податку у звітному періоді різницю не відобразив, то він має скористатися правом для виправлення такої помилки в уточнюючому розрахунку або у звітній декларації відповідно до вимог ст. 50 Кодексу не пізніше закінчення
1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання декларації за період, у якому допущено помилку.

Таким чином, платник податку самостійно вирішує: виправити таку помилку шляхом подання уточнюючого розрахунку чи шляхом проведення виправлення у поточній декларації.

При цьому оскільки перенесення збитків минулих років зменшує об’єкт оподаткування податком на прибуток наступного звітного періоду та не призводить до заниження податкового зобов’язання, штрафні санкції не застосовуються.

Підприємство перебувало у 2016 р. на спрощеній системі оподаткування, з І кварталу 2017 р. перейшло на загальну. У 2018 р. прийнято рішення про виплату дивідендів за 2016 р. Який порядок оподаткування такої виплати?

Згідно з пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв’язку з розподілом чистого прибутку (його частини).

Порядок сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів установлено п. 57.11 ст. 57 Кодексу.

Відповідно до пп. 57.11.1 цього пункту в разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток — емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 Кодексу.

Згідно з пп. 57.11.2 п. 57.11 ст. 57 Кодексу, крім випадків, передбачених пп. 57.11.3 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток.

Авансовий внесок розраховується із суми перевищення дивідендів, що підлягають виплаті, над значенням об’єкта оподаткування за відповідний податковий (звітний) рік, за результатами якого виплачуються дивіденди, грошове зобов’язання щодо якого погашене. У разі наявності непогашеного грошового зобов’язання авансовий внесок розраховується з усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Авансовий внесок обчислюється за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 Кодексу. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску.

При цьому в разі якщо дивіденди виплачуються за неповний календарний рік, для обчислення суми зазначеного перевищення використовується значення об’єкта оподаткування, обчислене пропорційно кількості місяців, за які сплачуються дивіденди. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання підприємством — емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення, а під час отримання від’ємного значення об’єкта оподаткування такого наступного періоду — у зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.

Таким чином, платник податку на прибуток у разі виплати дивідендів за період перебування на спрощеній системі оподаткування сплачує авансовий внесок з податку на прибуток, розрахований з ­усієї суми дивідендів, що підлягають виплаті. Такий платник має право зменшити податкове зобов’язання з податку на прибуток у декларації з податку на прибуток підприємств на суму сплаченого протягом 2018 р. авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів, а у разі якщо сума авансового внеску перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток за такий період, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів до повного його погашення.

Чи є об’єктом оподаткування ПДВ сума витрат, понесена орендарем у зв’язку з поліпшенням об’єкта оренди, при його поверненні орендодавцю?

Якщо витрати на поліпшення об’єкта оренди проведено за згодою орендодавця та не компенсовано орендарю, то при поверненні об’єкта оренди вартість поліпшення вважається безоплатно наданою послугою та підлягає оподаткуванню податком на додану вартість за основною ставкою, виходячи з ціни придбання товарів/послуг, використаних для такого поліпшення.

Якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендодавцем орендарю компенсації витрат орендаря на поліпшення об’єкта оренди, то суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за такими договорами, є окремою операцією з надання послуги з поліпшення основних фондів, розглядаються як окремий об’єкт оподаткування та підлягають оподаткуванню ПДВ за основною ставкою.

Які терміни подання заяви за формою № 1-ПДВ при добровільній реєстрації платником ПДВ?

У разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним п.п. 6 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), реєстраційна заява подається згідно з п. 183.7 ст. 183 ПКУ не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і складання податкових накладних.

У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ, у випадках, визначених гл. 1 розд. XIV ПКУ, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним п. 182.1 ст. 182 ПКУ, реєстраційна заява подається у строк, визначений п. 183.3 ст. 183 ПКУ.

У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до п. п. «б» п. п. 4 п. 293.8 ст. 293 ПКУ реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату ПДВ (п. 183.4 ст. 183 ПКУ).

Згідно з п. 183.5. ст.. 183 ПКУ особи, зазначені у п. 183.3 ст. 183 ПКУ, можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на складання податкових накладних.

Реєстрація осіб, зазначених в абзаці другому п. 183.4 ст. 183 ПКУ, діє з першого числа календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість.

У разі якщо останній день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, останнім днем строку вважається наступний за вихідним, святковим або неробочим робочий день.

В якому звітному податковому періоді суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг та зазначені в податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної, відносяться до податкового кредиту, якщо така податкова накладна/ розрахунок коригування зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних своєчасно або з порушенням терміну їх реєстрації?

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПКУ.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Отже, суми ПДВ, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, які були своєчасно зареєстровані в ЄРПН, можуть бути включені до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, у якому вони складені, або будь-якого наступного звітного періоду протягом 1095 календарних днів з дати складання такої податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми ПДВ, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, які були зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, можуть бути включені до складу податкового кредиту того податкового (звітного) періоду, у якому вони зареєстровані в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

В податковій декларації з ПДВ якого звітного періоду відображається коригування податкових зобов’язань та податкового кредиту на підставі розрахунку коригування до податкової накладної?

У разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг постачальник має право зменшити податкові зобов’язання на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого отримувачем в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН), у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН;

покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.

У разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг:

постачальник повинен збільшити податкові зобов’язання в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування;

покупець має право збільшити податковий кредит на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого в ЄРПН, у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, в якому його складено, або за будь-який наступний звітний (податковий) період, але не пізніше ніж через 1095 днів з дати його складення. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то покупець має право збільшити податковий кредит у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН, або будь-якого наступного звітного (податкового) періоду, але не пізніше ніж через 1095 днів з дати його складення.

Якщо розрахунок коригування не зареєстрований в ЄРПН протягом 1095 календарних днів або взагалі не складений на таку операцію, то:

у разі збільшення суми компенсації вартості товарів/послуг податковий кредит покупця не може бути збільшений, але постачальник не звільняється від обов’язку збільшення суми податкових зобов’язань за відповідний звітний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг;

у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг податкові зобов’язання постачальника не можуть бути зменшені, але покупець зобов’язаний зменшити податковий кредит за відповідний (податковий) період, в якому здійснюється зміна суми компенсації вартості товарів/послуг.

Хто є платниками рентної плати за спеціальне використання води у 2018 р.?

Починаючи з 2018 р. п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу передбачено, що обо­в’язок платника з рентної плати покладено на суб’єктів господарювання, що належать до первинних водокористувачів, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів, без надання преференцій бюджетним установам, що належать до первинних водокористувачів.

Ключовою ознакою первинних водокористувачів є наявність водозабірних споруд та відповідного обладнання для забору води (частина третя ст. 42 Водного кодексу)

Спеціальне використання природних ресурсів, у тому числі спеціальне водокористування, передбачає закріплення об’єкта природних ресурсів шляхом надання відповідного дозволу конкретному суб’єкту для забезпечення умов провадження господарської діяльності (ст. 38 Закону № 1264), наприклад, з метою отримання економічної вигоди від введення в господарський (товарний) обіг обсягів використаної із водного об’єкта води.

Таким чином, платниками рентної плати за спеціальне використання води є суб’єкти господарювання (первинні водо­користувачі), господарська діяльність яких ґрунтується на заборі води з річок, озер та свердловин на підставі отриманих дозволів на спеціальне водокористування, у тому числі з метою отримання економічної вигоди від виробництва питної води, яке згідно зі ст. 1 Закону № 2918 передбачає використання води, що забрана із джерела питного водопостачання, для технологічних операцій доведення якості води до вимог на питну воду.

Чи потрібно подавати податкову звітність та сплачувати рентну плату за спецвикористання води, якщо отримано дозвіл на таке користування, а саме вирощування товарної риби без скиду води, але з моменту отримання дозволу і по теперішній час господарська діяльність не ведеться?

Платниками рентної плати за спеціальне використання води є, зокрема, водокористувачі - суб’єкти господарювання, які використовують воду для потреб рибництва (п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу).

Об’єктом оподаткування рентною платою є фактичний обсяг води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування) (пп. 255.3.2 п. 255.3 зазначеної статті). При цьому під терміном «випаровування» слід розуміти процес переходу рідини у газоподібний стан, який відбувається за будь-якої температури.

Рентна плата обчислюється виходячи з фактичних обсягів води, необхідної для поповнення водних об’єктів під час розведення риби та інших водних живих ресурсів (у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування), та ставок рентної плати (пп. 255.11.8 п. 255.11 ст. 255 Кодексу).

Таким чином, суб’єкт господарювання, який отримав дозвіл на спецводокористування, але не здійснює діяльність, тобто не використовує ставок з метою вирощування риби, є платником рентної плати та повинен подавати податкову звітність за спецвикористання води наростаючим підсумком (якщо діяльність не здійснюється, то у звітності проставляються прокреслення). Починаючи з того звітного періоду (кварталу), в якому вперше відбулося фактичне використання ним води для поповнення ставків під час розведення риби, у тому числі для поповнення, яке пов’язане із втратами води на фільтрацію та випаровування, він зобов’язаний сплачувати рентну плату за використання фактичних обсягів води.

Як заповнювати рядки звітності у разі використання води із змішаних джерел водопостачання?

Для водокористувачів, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва, що відповідно до п. 255.1 ст. 255 ПКУ підпадають під визначення платників рентної плати за спеціальне використання води, розрахунок з рентної плати за спеціальне використання води здійснюється у Додатку 5 до декларації (далі — Додаток 5).

У Додатку 5 до декларації зазначаються коефіцієнти, які застосовуються до ставок рентної плати, згідно з нормами ст. 255 ПКУ.

У рядку 4 Додатка 5 платники рентної плати за спеціальне використання води, які є первинними водокористувачами, зазначають інформацію щодо отриманого у визначеному законодавством порядку дозволу на спеціальне водокористування (номер спеціального дозволу, дата видачі, строк дії у роках).

При заповненні рядка 6 «Код водного об’єкта» Додатка 5 використовується інформація, зазначена в Додатку 16 до декларації «Кодифікація водних об’єктів за типом водного об’єкта та напрямом використання води згідно з розділу IX ПКУ». При цьому останній розряд коду повинен бути відмінним від «0». Для кожного типу водного об’єкта заповнюється окремий Додаток 5.