Територіальні органи ДФС
у Чернівецькій області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Чи підтримуєте Ви запровадження об’єднаної звітності з ПДФО та ЄСВ?

Фіскали спілкувалися онлайн з буковинцями про права та обов’язки платників податків

30.10.2017

 Захід проводився на на сайті інтернет – видання міста Чернівці 0372 UA, у розділі фіскальна служба on-line.

 На запитання платників податків режимі on-line відповідав в.о начальника Головного управління ДФС у Чернівецькій області Іван Матіос.

Всього під час конференції, яка тривала дві години , посадовець відповів на 10 запитань платників податків з різних районів області.

 «Онлайн- спілкування з буковинцями ще раз засвідчує про необхідність підвищення податкової грамотності. Оскільки надаючи відповідь на запитання одного дописувача, ми допомагаємо зорієнтуватися в податковому законодавстві всім, кого хвилює зазначена тематика», - підкреслив  Іван Миколайович.

Підсумки проведення інтернет-конференції, запитання та відповіді на них також розміщені у соцмережі Facebook.

ЗАПИТАННЯ! Куди можна повідомити у разі виникнення підозри щодо якості алкогольних напоїв, автентичності марок акцизного податку, або факти незаконної діяльності при реалізації підакцизної продукції ?

ВІДПОВІДЬ! Кожен громадянин може надіслати звернення на поштову адресу або електронною поштою звернення до всіх територіальних органів Головного управління ДФС у Чернівецькій області. Також можна повідомляти до Головного управління ДФС у Чернівецькій області за телефоном (0372) 515133.

Електронні звернення направляйте:

До Головного управління ДФС у Чернівецькій області cv.official@sfs.gov.ua;

Вижницька Об’єднана державна податкова інспекція cv.dpi2401@sfs.gov.ua;

Кіцманська Об’єднана державна податкова інспекція cv.dpi2406@sfs.gov.ua;

Новоселицька Об’єднана державна податкова інспекція cv.dpi2407@sfs.gov.ua;

Сокирянська Об’єднана державна податкова інспекція cv.dpi2409@sfs.gov.ua;

Чернівецька Об’єднана державна податкова інспекція cv.dpi2412@sfs.gov.ua.

ЗАПИТАННЯ! Чи змінювалися вимоги до оформлення запиту на отримання публічної інформації в контролюючих органах та які терміни його розгляду?

ВІДПОВІДЬ! Відповідно до ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI із змінами і доповненнями (далі – Закон) запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім’я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв’язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-порталі ДФС України sfs.gov.ua (Головна>Робота з громадянами>Публічна інформація>Форми подання запиту). Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

У разі якщо з поважних причин (інвалідність, обмежені фізичні можливості тощо) особа не може подати письмовий запит, його має оформити відповідальна особа з питань запитів на інформацію, обов’язково зазначивши в запиті своє ім’я, контактний телефон, та надати копію запиту особі, яка його подала (ст.19 Закону).

Згідно зі ст. 20 Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання запиту.

ЗАПИТАННЯ! Де можна ознайомитися із формою подання запитів на публічну інформацію?

ВІДПОВІДЬ! Порядок складання та подання запитів на отримання публічної інформації, що знаходиться у володінні органів Державної фіскальної служби України затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10.03. 2015 № 309 (далі – Порядок).Запитувачами публічної інформації відповідно до Закону є фізичні, юридичні особи та об’єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій (п. 4 розд. І Порядку). Доступ до публічної інформації органів ДФС України забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації на запити на отримання публічної інформації (п. 6 розд. І Порядку).

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника (частина шоста ст. 19 Закону).Форма подання запиту на отримання публічної інформації, що знаходиться у володінні органів Державної фіскальної служби України розміщено на офіційному веб-порталі ДФС України sfs.gov.ua (Головна>Робота з громадянами>Публічна інформація>Форми подання запиту).

ЗАПИТАННЯ!  Який порядок складання та термін надання до органу ДФС ліквідаційного балансу, складеного ліквідаційною комісією або ліквідатором ЮО?

ВІДПОВІДЬ!  Згідно із ст. 104 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) юридична особа припиняє своє існування шляхом ліквідації чи реорганізації.

Відповідно до частини першої ст. 8 розд. ІІІ Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями (далі – Закон № 996) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію (частина третя ст. 13 розд. IV Закону № 996).

Частиною п’ятою ст. 14 розд. IV Закону № 996 визначено, що у разі ліквідації підприємства ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс та у випадках, передбачених законами, публікує його протягом 45 днів.

Відповідно до частини восьмої ст. 111 ЦКУ встановлено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред’явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів (частина одинадцята ст. 111 ЦКУ).

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів (частина друга ст. 11 розд. IV Закону № 996).

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом (частина дванадцята ст. 111 ЦКУ).

Отже, до моменту зняття з обліку юридичної особи як платника податків, зборів, обов’язкових платежів ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов’язана здійснювати розрахунок зобов’язань щодо таких податків, зборів, обов’язкових платежів, сплачувати їх і подавати відповідну звітність. Комісією з припинення (ліквідаційною комісією, ліквідатором) платника податків складається ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс. У ліквідаційному балансі, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, відображаються результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення (списання) зобов’язань, що повинно привести до відсутності активів, власного капіталу і зобов’язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансу. До органу ДФС подається тільки один ліквідаційний баланс – на дату прийняття рішення про ліквідацію у вигляді комплекту річної фінансової звітності, та за наявності копії передавального акта або розподільчого балансу.

ЗАПИТАННЯ! На яку дату подається податкова декларація при ліквідації ЮО, у тому числі якщо ліквідація припадає на середину звітного періоду?

ВІДПОВІДЬ! Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі – Закон) державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об’єднання, професійної спілки, її організації або об’єднання, політичної партії, організації роботодавців, об’єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених Законом. Згідно з п. 97.1 ст. 97 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ) під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства.

Підпунктом 16.1.10 п. 16.1 ст. 16 ПКУ визначено, що платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

Якщо платник податку ліквідується (у тому числі до закінчення першого податкового (звітного) періоду), останнім податковим (звітним) періодом вважається період, на який припадає дата ліквідації (п.п. 137.4.3 п. 137. ст. 137 ПКУ).

Відповідно до п. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV зі змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає контролюючим органам звітність за останній звітний період.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів (п. 11 ст. 111 ЦКУ). Податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПКУ). Враховуючи вищенаведене, після завершення розрахунків з кредиторами, до зняття з реєстрації в контролюючому органі та скасування реєстрації юридичної особи, така юридична особа, в особі ліквідатора, є платником тих податків та зборів, щодо яких виникає об’єкт оподаткування. При цьому ліквідатор повинен подати податкову декларацію до контролюючого органу за основним місцем обліку або за неосновним місцем обліку за звітний період, на який припадає дата такої ліквідації (у тому числі якщо ліквідація припадає на середину звітного періоду).

ЗАПИТАННЯ! Які особи підписують податкову звітність після прийняття рішення про припинення ЮО або ФОП?

ВІДПОВІДЬ! Відповідно до ст.105 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV зі змінами і доповненнями (далі - ЦКУ) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до ЦКУ призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до ст.40 Закону України від 14 травня 1992 року №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №2343) у постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених Законом №2343, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено Законом №2343. До складу ліквідаційної комісії банкрута включаються представники кредиторів, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, фінансових органів та профспілки, а в разі необхідності - також представники спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, органу, уповноваженого управляти державним майном, та представник органів місцевого самоврядування. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому Законом №2343 та іншими нормативно-правовими актами. До комісії з припинення юридичної особи або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами, виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється, та повинен подавати до органу доходів і зборів за місцем реєстрації та/або за неосновним місцем обліку податкову звітність за період до дня внесення запису про припинення.

У разі припинення фізичної особи – підприємця за власним бажанням процедура припинення проводиться самою особою. Якщо фізичну особу-підприємця визнано банкрутом, то постанова господарського суду про визнання громадянина-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора.

Отже, з моменту відкриття ліквідаційної процедури всі права керівника юридичної особи переходять голові ліквідаційної комісії (ліквідатору). Такий платник податків (в особі ліквідатора) повинен подавати та підписувати податкову звітність до контролюючого органу за місцем реєстрації та/або за неосновним місцем обліку до дня внесення запису про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру. З моменту відкриття процедури припинення фізичної особи - підприємця за власним бажанням, податкова звітність подається за підписом самої особи. У разі визнання фізичної особи - підприємця банкрутом звітність подається за підписом управителя нерухомого або цінного рухомого майна, призначеного для цієї мети господарським судом (ліквідатором) до дня внесення запису про припинення фізичної особи - підприємця до Єдиного державного реєстру.

ЗАПИТАННЯ! Чи є обов’язковим заповнення податкової звітності українською мовою в тих регіонах, де за рішенням місцевих рад іншій мові офіційно надано статус регіональної ?

ВІДПОВІДЬ! Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 46.5 ст.46 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) передбачено, що форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов’язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).Відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього ПКУ визначені платниками податків, а також їх посадові особи; згідно з пп.47.1.2 п.47.1 ст.47 ПКУ фізичні особи - платники податків та їх законні чи уповноважені представники у випадках, передбачених законом; податкові агенти. Положення про українську мову як державну міститься у р.I «Загальні засади» Конституції України, який закріплює основи конституційного ладу в Україні. Згідно ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діловодства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо). До сфер застосування державної мови можуть бути віднесені також інші сфери, які відповідно до ч. п’ятої ст.10 та п.4 ч. першої ст.92 Конституції України визначаються законами. Статтею 11 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» із змінами та доповненнями (далі-Закон) встановлено основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам ч. третьої ст.8 Закону, в роботі, діловодстві і документації місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування може використовуватися регіональна мова (мови). Згідно зі ст.1 Закону державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики тощо. Частиною 2 ст.6 Закону передбачено, що українська мова як державна мова обов’язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади. Регіональна мова може використовуватися у межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), в роботі, діловодстві і документації місцевих органів державної влади і органів місцевого самоврядування (мови) ( ч.1 ст.11 Закону). Вимоги щодо заповнення податкової звітності, та безпосередньо форми останньої, встановлюються уповноваженим центральним органом виконавчої влади і є обов’язковими не лише для одного регіону, а й для платників податків на усій території України. Відтак, з огляду на приписи пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 ПКУ, враховуючи принцип рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу, вимога щодо заповнення податкової звітності державною мовою є обов’язковою на усій території України.

ЗАПИТАННЯ! Чи має право ЮО або ФОП визначити уповноваженою особою аудиторську фірму або іншого СГ, згідно договору для подання звітності та представництва його інтересів в контролюючих органах?

ВІДПОВІДЬ! Відповідно до п.19.1 ст.19 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.
Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п.19.2 ст.19 ПКУ).

Представник платника податків користується правами, встановленими ПКУ для платників податків (п.19.3 ст.19 ПКУ).

ЗАПИТАННЯ! Чи може платник податків - ЮО після отримання повідомлення та копії наказу про проведення документальної планової перевірки (до її початку) подати звітні декларації (розрахунки) із запізненням встановлених ПКУ термінів для їх подання за періоди, що підлягають перевірці?

ВІДПОВІДЬ!  Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань організації та проведення перевірок платників податків, затвердженою наказом ДПС України від 06.07.2012 №591, визначено, що Податковим кодексом України (далі – ПКУ) не встановлено заборони щодо подання платником податків - юридичною особою після отримання повідомлення та копії наказу про проведення документальної планової перевірки (до її початку) звітних декларацій (розрахунків) із запізненням встановлених ПКУ термінів для їх подання за періоди, що підлягають перевірці.

Платник податків зобов’язаний подати податкову декларацію або розрахунок (далі - декларація) до контролюючого органу у строки, встановлені законом. Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, декларацій передбачена п.120.1 ст.120 ПКУ.

ЗАПИТАННЯ! Чи може СГ отримати (завірити) копію податкової звітності, що була раніше подана до контролюючого органу, у випадку її втрати?

ВІДПОВІДЬ!  Відповідно до ст.7 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон) конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Стаття 10 Закону передбачає, що кожна особа має право, зокрема, доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані, зокрема, надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.

Отже, суб’єкт господарювання може отримати (завірити) копію звітності, що була раніше подана до контролюючого органу, у випадку її втрати.

ЗАПИТАННЯ! У яких випадках податкова звітність вважається прийнятою контролюючим органом, у тому числі якщо подана в електронному вигляді?

ВІДПОВІДЬ!  Відповідно до п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов’язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених ст.48 і 49 ПКУ податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою:

за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв’язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою (пп.49.9.1 п.49.9 ст.49 ПКУ);

у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог п.49.11 ст.49 ПКУ не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (пп.49.9.2 п.49.9 ст.49 ПКУ).