Територіальні органи ДФС
у Чернівецькій області

Офіційний портал
Авторизація
Невірна адреса, або пароль
Email:
Пароль:

Якщо Ви бажаєте отримувати новини на email і т.д. - Зареєструйтеся

Опитування
Який із запропонованих нових наборів даних у формі відкритих даних Ви вважаєте є найбільш пріоритетним

Щодо обліку витрат на сплату нарахованих процентів за позикою, отриманою від не фінансової установи резидента України та включення до складу валових витрат суми сплачених таких процентів

20.11.2015

Питання:

Товариство з обмеженою відповідальністю «………….» обліковується в ДПІ як платник податків. З метою поповнення обігових коштів ТОВ «…………..» має намір укласти договір позики з не фінансовою установою резидентом України. При цьому проектом договору передбачається нарахування процентів за користування позикою.

Відповідно до пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України під борговими зобов’язаннями для цілей даного пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 17, 52 Податкового кодексу України, надайте податкову консультацію щодо порядку податкового обліку витрат на сплату нарахованих процентів за позикою, отриманою від не фінансової установи резидента України. Роз’ясніть, чи буде правомірним включення до складу валових витрат суми сплачених процентів за позикою, отриманою від не фінансової установи резидента України?

Відповідь:

Згідно з розпорядженням Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 року № 5555 юридичні особи – суб’єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Щодо надання відсоткової грошової позики за рахунок залучених від інших осіб коштів, то можливість здійснення такої операції юридичними особами обмежена безпосередньо частиною 3 статті 5 Закону України від 12.07.2001 року №2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», згідно з якою це може здійснюватися тільки фінансовою установою зі статусом кредитної установи. Стосовно надання відсоткової грошової позики за рахунок власних коштів юридичних осіб (без обмеження кола осіб-позикодавців), то можливість здійснення таких операцій визначено параграфом 1 глави 71 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ). 

Згідно статті 1046 ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність гроші або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути таку саму суму грошей або таку саму кількість речей того самого роду та якості. Статтею 1048 ЦКУ передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Починаючи з 1 січня 2015 року, змінено порядок формування об’єкта оподаткування податку на прибуток. Так, згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ, об’єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Разом з тим, зазначеним підпунктом передбачено, що для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об’єкт оподаткування може визначатись без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування у платника, у якого дохід за останній річний звітний (податковий) період перевищує 20 мільйонів гривень, має бути скоригований на визначені ПКУ різниці. Однією з таких різниць є проценти за борговими зобов’язаннями.

Під борговими зобов’язаннями для цілей даного пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення (пункт 140.1 статті 140 ПКУ).

Як бачимо, з 2015 року платники оподатковуватимуть фінансовий результат, визначений ними у фінансовій звітності за даними бухгалтерського обліку. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» відсотки за запозиченнями відображаються у складі витрат поточного періоду за фактом їх нарахування (за винятком капіталізації відсотків при створенні кваліфікаційного активу).

Додатково повідомляємо, пунктом 52.2 статті 52 ПКУ передбачено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

До списку